Набряковий синдром

Якими захворюваннями викликається

Поява набрякового синдрому, який не походить через кілька годин/днів, може сигналізувати про те, що в організмі розвивається серйозне захворювання, що потребує лікарської допомоги. Такі набряки переважно пов’язані з проблемами:

• Серцева недостатність. Проблеми із серцем провокують до застою крові, що збільшує тиск у системі, сприяючи «видавлюванню» рідини у міжклітинний простір. Периферичні набряки характерні в області кінцівок та/або живота. У поодиноких випадках може розвиватися в легенях.
• Захворювання нирок. Синдром набряків при захворюваннях нирок викликається тривалою затримкою рідини в організмі, яку орган не може штатно виводити. Часто набряки проявляються в області очей та нижніх кінцівок.
• Венозна недостатність. Страждають насамперед нижні кінцівки, де через проблеми з роботою вен накопичується кров. Набрякають кісточки, гомілки та стопи, проблема може супроводжуватися венозним розширенням вен.
• Запалення. При запаленні окремих систем, частин тіла чи органів у навколишніх капілярів збільшується проникність, що закономірно сприяє витисканню рідини назовні.
• Проблеми у лімфатичній системі. При ушкодженні судин чи їх закупорці рідина «видавлюється» в оточуючі тканини, приводячи до набряків.
• Вагітність. Це шоковий стан для жіночого організму, при якому різко змінюється гормональне тло, об’єм крові збільшується. Закономірно зростає ризик розвитку набряків, особливо у нижніх частинах ніг.
• Травми. Будь-які механічні пошкодження м’яких тканин супроводжуються набряками.

Синдром набряку може бути спровокований алергічною реакцією організму на лікарські засоби, укуси комах, харчові продукти та ін. Також при розвитку цирозу печінки нерідко з’являється набряк живота через витіснення крові у очеревину.

Основні симптоми

Незначні тимчасові набряки специфічних проявів не мають. Але коли набряковий синдром розвивається, це стає помітним. Найчастіше першими страждають ноги, в яких з’являється важкість, стає тяжче пересуватися, згодом можуть з’явитися характерні виразки. До основних симптомів проблеми належать:

• помітна припухлість проблемної ділянки;
• збільшення обсягу рук, обличчя, живота, ніг;
• дискомфорт, тяжкість, відчуття розпирання в області набряку;
• зростаючі хворобливі відчуття;
• зміна відтінку шкіри у вигляді знебарвлення або почервоніння;
• кашель, задишка, зменшення вмісту кисню в крові;
• при натисканні в області ураження залишається вм’ятина, що повільно зникає.

З появою подібних симптомів слід негайно звертатися до лікаря, оскільки набряковий синдром точно розвивається, що свідчить про серйозні проблеми зі здоров’ям.

Найчастіше причиною появи набрякового синдрому стають проблеми із серцем, коли повноцінне перекачування крові не відбувається. Серце не справляється з функцією насоса, до нирок надходить менше крові. Вони намагаються компенсувати дефіцит затримкою виведення натрію та води. Об’єм рідини в кровоносній системі зростає, як і навантаження на серце, яке і так працює недостатньо ефективно. В результаті рідина починає мимоволі застоюватись у проблемних зонах і витискатися в навколишні тканини.

Як діагностувати набряковий синдром

Якщо пацієнт спостерігає загальні ознаки проблем, то призначаються комплексні заходи, метою яких стає точне діагностування першопричини розвитку захворювання. На першому етапі проводиться фізикальне обстеження та вивчення анамнезу пацієнта. З’ясовується орієнтовна дата появи набряків, ступінь їхньої виразності, наявність супутніх симптомів, які вказують на захворювання окремих систем та органів. До таких симптомів відносяться задишка, у тому числі нічна, втома, кашель та ін. Якщо в анамнезі є епізоди гіпертонії, ХСН, інфаркти, то цим фактам приділяється увага. Також має значення наявність у пацієнта діабету, ожиріння, вживання тютюну та інших факторів.

Фізикальний огляд включає огляд кісточок та гомілок, де набряки розвиваються першими. Лікар визначає, наскільки пухлина піддається тиску. Також перевіряється стан легень – наявність хрипів, ознаки застою, стан інших органів на відсутність відхилень (наприклад, асциту чи гепатомегалії). Потім призначаються аналізи. Це стандартний набір досліджень, до якого можуть бути додані за рішенням лікаря додаткові:

• аналіз крові на концентрацію електролітів та білків, ліпідів, цукру, перевірку функціоналу печінки та нирок;
• дослідження сечі щодо наявності інфекцій в організмі та/або нефротичного синдрому;
• біохімія крові, що дозволяє визначити оптимальний рівень низки показників (сечовини, креатиніну, альбуміну та ін.).

Лікар може додатково призначити апаратні дослідження; ехокардіографію (перевірка серця), електрокардіограму, УЗД нирок та черевної порожнини. Вони дозволяють точніше визначити стан органів та виявити наявність усередині рідини. Іноді для виявлення ряду проблем (плеврального випоту, кардіомегалії) призначається рентгенографія грудей, коагулограмма і додаткові тести.

Лікування на прикладі пацієнтів із ХСН

Найбільш поширений розвиток набрякового синдрому у людей із серцевою недостатністю. Тому тут лікування орієнтоване не тільки на зняття набряку, а й на позбавлення пацієнта від причин його появи. Діє комплексний підхід, де в основі застосовується медикаментозна терапія у поєднанні з нормалізацією водного балансу. Для зняття набряків лікар може порекомендувати додаткові процедури, наприклад спеціальний масаж.

Лікарські засоби виконують основне завдання щодо зниження надлишкових скупчень рідини та нормалізації роботи серця. До списку препаратів можуть входити:

• низка розслаблюючих судин інгібіторів, які прибирають/полегшують серцеву недостатність
• діуретики, що стимулюють організм до виведення надлишкової рідини через сечостатеву систему;
• препарати, що знижують внутрішній тиск та сприяють зниженню застійних процесів;
• бета-блокатори, які дозволяють зменшити частоту скорочень серця та розслабити за рахунок цього серцевий м’яз.

Крім медикаментозних лікарі можуть рекомендувати і низку додаткових заходів, які дозволяють швидше позбутися набряків, покращити кровообіг і перешкоджати скупченню рідини. До них відносяться:

• Носіння компресійної білизни. Панчохи надають постійний вплив, що здавлює, допомагає роботі вен і лімфатичної системи
• Фізичні вправи. Регулярна фізіотерапія також сприяє нормалізації кровообігу, дозволяє тримати у тонусі м’язи, полегшує перекачування крові з нижніх кінцівок до серця
• Підйом ніг. Розміщуючи кінцівки або інші набряклі органи вище за серце, пацієнт сприяє зменшенню розвитку їх опухання, дозволяє зберегтися природному відтоку крові.

За наявності серцевої недостатності набряковий синдром може бути надзвичайно небезпечним. Це не лише порушення природної роботи серця, наслідком чого стає застій крові у тканинах та органах. Наслідком захворювання стає дефіцит кисню та поживних речовин в органах та системах, розвиток їхньої дисфункції, розвиток набряку легень, ниркової та печінкової недостатності, труднощів з диханням. Неминуче знижується загальний стан людини, її фізична активність. У занедбаних випадках ускладнення можуть навіть загрожувати життю.