Підшкірний кліщ у людей: чи це норма
Наявність демодекса сама по собі — не хвороба. У дорослих кліщ є нормальним мешканцем шкіри, а в дітей до п’яти років його виявляють рідко [1]. З віком кількість носіїв зростає: за даними офтальмологічного довідника Американської академії офтальмології, кліщів знаходять приблизно у 13% дітей 3–15 років, 69% людей 31–50 років, 84% — до 60 років і практично в усіх після 70 [3].
Про демодекоз у людей говорять тоді, коли щільність кліщів стає надмірною і з’являються симптоми. Діагностичним критерієм вважають понад 5 кліщів на 1 см² шкіри [1][2].
Чому кліщі починають активно розмножуватися
До факторів ризику належать [2][3]:
- літній вік;
- ослаблений імунітет — через тривале використання місцевих чи системних кортикостероїдів, інших імуносупресорів, ВІЛ-інфекцію, лейкемію;
- жирна шкіра, адже шкірне сало — основне джерело живлення кліщів;
- тепла пора року;
- недостатнє очищення шкіри, щільний декоративний макіяж.
Кліщі можуть передаватися від людини до людини при безпосередньому контакті шкіри [2].
Демодекоз симптоми: як проявляється захворювання
Прояви залежать від того, де саме розвивається процес. Найчастіше уражаються шкіра обличчя та повіки.
Демодекоз шкіри обличчя
Для демодекозу шкіри обличчя характерні [1][2]:
- почервоніння, підвищена чутливість шкіри;
- фолікулярне лущення — шкіра стає шорсткою, ніби «наждачний папір»;
- свербіж, іноді печіння;
- папули, пустули (гнійнички), осередки запалення;
- рідше — пігментація, екзематозні зміни, фолікуліт.
Висип зазвичай розташовується на щоках, носі, чолі, підборідді. Підшкірний кліщ симптоми може давати схожі на акне або розацеа, тому без обстеження легко помилитися.
Демодекоз повік
Ураження вій і повік проявляється як блефарит [1][3]:
- свербіж, печіння, відчуття стороннього тіла в оці;
- почервоніння й потовщення країв повік;
- циліндричні «муфти» біля основи вій — характерна ознака демодекса;
- склеювання вій, сльозотеча, випадіння вій;
- іноді — затуманення зору, халязіон.
Зв’язок із розацеа
У людей з розацеа кількість кліщів демодекс на шкірі часто підвищена, особливо за папуло-пустульозної форми [1][2]. Проте чи є кліщ причиною розацеа, остаточно не встановлено [1]. Схожі прояви мають і купероз, тому важлива диференційна діагностика.
Діагностика демодекозу
Діагноз встановлює дерматолог (у разі ураження повік — офтальмолог). Можливі методи [1][2][3]:
- дерматоскопія — у гирлах фолікулів видно характерні білі «шипуваті» структури;
- стандартизована поверхнева біопсія — на шкіру наносять ціанакрилатний клей, знімають верхній шар і підраховують кліщів на 1 см² під мікроскопом;
- мікроскопія зіскрібка шкіри;
- дослідження вій — епільовані вії оглядають під мікроскопом;
- у складних випадках — біопсія.
Окремі лабораторні аналізи можуть знадобитися, щоб виключити інші причини висипу.
Лікування демодекозу
Лікування призначає тільки дерматолог після підтвердження діагнозу. Якщо кліщі виявлені випадково, а симптомів немає, лікування зазвичай не потрібне [3].
Терапія може включати місцеві протипаразитарні засоби, засоби для догляду за повіками, а у важких випадках — системні препарати. Вибір засобу, тривалість курсу та контроль результату визначає лікар. Самолікування, зокрема рецептурними препаратами, може погіршити стан шкіри.
Важливу роль відіграє щоденний догляд: м’яке очищення без мила двічі на день, відмова від жирних очищувальних засобів і щільного макіяжу [1]. Після стихання запалення лікар може порадити процедури медичної косметології для відновлення шкіри.