Можливі наслідки знеболювання
Після місцевої анестезії пацієнт зазвичай відновлюється швидко та без побічних ефектів, якщо правильно підібрані препарати та дозування. Але є ймовірність негативних наслідків:
- головний біль;
- слабкість, оніміння та неприємні відчуття в ділянці впливу;
- недостатнє зниження больових відчуттів у процесі операції при високому больовому порозі;
- розвиток гематоми та ін.
В окремих випадках може розвинутись еректильна дисфункція, тривожність, хронічні болі.
Після застосування загального наркозу вважається ідеальним, коли процедура проходить непомітно для пацієнта. Це свідчить про професіоналізм анестезіолога. Але у випадку загального наркозу побічних ефектів зустрічається значно більше. Існує ймовірність:
- пошкодження зубів/протезів при використанні методики інтубації (вводиться ендотрахеальна трубка);
- збереження утрудненого ковтання, біль у горлі;
- при ковтанні виникають неприємні відчуття (після інтубації);
- механічні ушкодження окремих органів (губи, очі, ніс, голосові зв’язки).
У поодиноких випадках в процесі анестезії може траплятися часткове повернення свідомості. У багатьох пацієнтів траплялася амнезія чи порушення пам’яті, когнітивні розлади.
Призначення та різновиди наркозу
Сучасні методики знеболювання пацієнтів дозволяють підібрати анестезію індивідуально для будь-якого типу допомоги, від лікування/видалення зуба до повноцінного хірургічного втручання. За своїм призначенням виділяють кілька видів анестезії:
- Інфільтраційна. Включає всі різновиди місцевого впливу, коли у повному відключенні пацієнта необхідності немає. Застосовується в стоматології, у ряді пластичних операцій, при видаленні шкірних новоутворень та ін.
- Провідникова. Це реґіонарна ін’єкційна дія, при якій знімається чутливість конкретної ділянки організму. Застосовується при пластичних операціях, мікрохірургії кисті, урологічних та гінекологічних втручаннях. Операція виконується під УЗД-контролем.
- Медикаментозний сон. Цей вид наркозу означає занурення пацієнта у особливий тип сну. Під седацією людина самостійно дихає і практично нечутлива до болю. Крім хірургічних втручань застосовується у низці клінічних досліджень, що доставляють неприємні відчуття (гастроендоскопія та ін.).
- Внутрішньовенна анестезія. Також вид загального наркозу, що дозволяє поринути у сон. Відрізняється методикою, оскільки виконується ін’єкційним шляхом, що дозволяє занурювати пацієнтів у глибший сон з частковою втратою рефлексів. Застосовується при операціях, що тривають кілька годин.
- Поєднана анестезія. Використовується у випадках, коли для якісного знеболювання потрібне комплексне застосування реґіонарного та загального наркозу.
Окремим видом наркозу є дитяча анестезія, яка потребує більш щадних методик, особливого підходу та уваги фахівця, щоб не нашкодити дитині. Будь-яке втручання у роботу організму вимагає якісного обладнання, скрупульозного підбору препаратів та професіоналізму лікаря.
Протипоказання до загального наркозу
Ряд хронічних захворювань у пацієнта, його поточний стан здоров’я, вік та інші фактори можуть стати протипоказанням до застосування конкретного типу анестезії. Вони поділяються на абсолютні та тимчасові (відносні), при усуненні яких лікар приймає позитивне рішення про призначення наркозу.
Абсолютні
- дихальна недостатність у гострій формі;
- злоякісна гіпертермія;
- декомпенсовані захворювання нирок, серця та інших органів;
- дія наркотиків/алкоголю.
Відносні
- діабет у пізніх стадіях;
- астма (залежить від стану);
- захворювання серця, гіпертонія;
- ендокринні проблеми;
- вагітність та період годування;
- психічні проблеми;
- респіраторні інфекції;
- непереносимість препарату для знеболювання.
У ряді випадків при відносних протипоказаннях наркоз застосовується, але це потребує особливої уваги та досвіду анестезіолога. Іноді в екстрених випадках ризик від застосування наркозу нижчий навіть за абсолютних протипоказань. Але тут слід пам’ятати, що остаточне рішення в кожному випадку приймає лікар.
Методи знеболювання
Використання наркозу часто є єдиним способом якісного та безпроблемного проведення складних медичних маніпуляцій та більшості хірургічних операцій. Тип та методику впливу в кожному випадку підбирає лікар. Їх існує кілька:
- Місцевий наркоз. Зовнішній чи ін’єкційний вплив на конкретну область/орган. Вплив або поверхневий (спреї, мазі), або торкається тільки верхніх шарів шкіри, при чому застосовуються тонкі голки, тому процедури малоболючі. Місцевий наркоз може застосовуватися і перед седацією, щоб заспокоїти нервового чи перезбудженого пацієнта.
- Інгаляційна метода. Даний тип наркозу найбільш поширений, бо простий щодо застосування, дозволяє швидко керувати станом хворого в процесі втручання. Технічно виконується шляхом введення препаратів, що анестезують, за допомогою спеціальних масок. Використовується, зокрема, для лікування дітей.
- Ін’єкційна метода. Внутрішньовенний наркоз, який відрізняється глибиною впливу та вибором препаратів, що забезпечують різні ефекти: класичне знеболювання, нейролептаналгезія, атаралгезія та ін. Може застосовуватися при тривалих операціях, видаленні складних флегмон і абсцесів, доброякісних пухлин.
- Ендотрахеальний наркоз. Занурює пацієнта у особливо глибокий наркотичний сон. Ефект – повне розслаблення м’язів, відсутність больових відчуттів та низки рефлексів, самостійного дихання. Це складна процедура, що включає інкубацію трахеї, запровадження низки препаратів внутрішньовенно, запровадження міорелаксантів. Увесь час, доки пацієнт перебуває у медикаментозному сні, йому проводиться штучна вентиляція легень.
Також існують методи знеболювання за конкретних маніпуляцій/процедур. Так, при кесаревому розтині застосовується спінальний чи епідуральний наркоз. У процесі розродження інтубація трахеї неможлива, інші методики небезпечні чи малоефективні. Переваги епідурального наркозу у збереженні свідомості пацієнтки, частковому збереженні рухових можливостей, стабільності роботи основних органів та систем.
При спінальному наркозі головна перевага – швидке настання ефекту знеболювання (до 5 хвилин). До плюсів можна віднести безпеку процедури, ранню післяпологову активність матері, відсутність токсичності та можливість раннього вигодовування. Додається до переваг і скорочення витрат, оскільки спінальний наркоз порівняно недорогий.
Підготовка до наркозу
При місцевій анестезії головним питанням для лікаря є визначення відсутності протипоказань та алергії на препарат. Загальний наркоз потребує більш ретельного обстеження стану пацієнта та його анамнезу. Перед операцією необхідно:
- визначитись із відсутністю протипоказань;
- здати призначені аналізи (сеча, загальний та біохімія крові, на сифіліс, ВІЛ та ін.);
- пройти декілька апаратних досліджень (УЗД ніг, ЕКГ, флюорографія та ін.);
- отримати позитивний висновок терапевта.
За 7 або більше діб до дати призначеної операції під загальним наркозом доведеться відмовитись від прийому низки препаратів, алкоголю та куріння. За кілька годин до операції доведеться відмовитися від їжі/пиття та провести очисну клізму. Повний список рекомендацій щодо того, як підготуватися до наркозу, лікар видасть індивідуально.
